Борис Філатов: Вперше за кілька десятиліть, ми святкуємо день нашого міста не так, як звикли.

Борис Філатов: Вперше за кілька десятиліть, ми святкуємо день нашого міста не так, як звикли.

Шановні дніпряни, дорогі земляки!

Вперше за кілька десятиліть, ми святкуємо день нашого міста не так, як звикли.
Площі та вулиці Дніпра будуть тихими у ці вересневі вихідні — без веселих натовпів і гучних концертів.

Але життя триває.

І щоб наблизити Українську Перемогу, нам треба бути сильними.

Допомагати нашим захисникам.

Дбати про себе і близьких.

Підтримувати тих, хто втратив свій дім, але знайшов новий тут — у нашому Дніпрі.

Ми всі — одна родина, що стійко переживає страшні випробування.
Але все ж пам’ятає, як це — радіти новому дню і будувати надії на щасливе майбутнє.

Заради цього кожен має тримати свій фронт — працювати, навчати, волонтерити, лікувати.
Та головне — бути невтомними і терплячими.

Ми ще пригадаємо, яким було життя до сирен — з вуличними танцями і співами.

З тихими ночами та обіймами рідних.

І тоді разом відсвяткуємо — як велике і славетне місто єдиної та незалежної України.

Дякую!

Тепер редактори знають.