28 квітня 2025 року Іспанія поринула в темряву. Мільйони людей залишилися без електрики, транспорт зупинився, лікарні перейшли на генератори, а бізнес зазнав колосальних збитків. Масштабне відключення електроенергії, яке охопило всю країну, стало не просто технічним збоєм, а подією, що викликає тривожні питання: що насправді сталося? І чому іспанська влада так поспішно сховала правду за грифом “секретно”?
Національний суд Іспанії, очолюваний суддею Хосе Луїсом Каламою, прийняв безпрецедентне рішення: розслідування причин блекауту оголошено засекреченим.
Офіційна причина, озвучена суддею, звучить як сценарій голлівудського трилера: “запобігання ситуації, яка може серйозно скомпрометувати результат розслідування”. Але що саме намагається приховати іспанська Феміда? Чи йдеться про захист національної безпеки, чи про страх перед викриттям неприємної правди?
У своїй постанові суддя Калама заявляє, що розкриття деталей може призвести до “втручання або маніпуляцій”, які зірвуть розслідування. Але хто ці таємничі “маніпулятори”? І чому суддя так наполегливо уникає публічності, якщо йдеться про подію, яка зачепила життя кожного іспанця?
Серед версій, які розглядає суд, чільне місце посідає кібертероризм. Суддя Калама не виключає, що знеструмлення могло бути результатом цілеспрямованої атаки на критичну інфраструктуру Іспанії. Якщо це правда, то країна зіткнулася з ворогом, який здатен одним кліком паралізувати цілу державу. Але чи є підстави для таких висновків, чи це лише зручна відмовка, щоб відвернути увагу від внутрішніх проблем?
Суддя Калама вже доручив Національному центру криптології та компанії Red Eléctrica, що управляє електромережами, протягом 10 днів надати звіт про причини блекауту. Аналогічне завдання отримав Інформаційний штаб поліції. Термін виконання – жорсткий і не підлягає продовженню. Така поспішність викликає підозри: чи не намагається влада швиденько “закрити” справу, видавши заздалегідь підготовлену версію подій?
Згідно з Кримінальним кодексом Іспанії, кіберзлочини, спрямовані на дестабілізацію конституційного ладу чи функціонування критично важливих служб, прирівнюються до тероризму. Це дає владі широкі повноваження для дій, але водночас відкриває двері для зловживань. Якщо блекаут справді був кібератакою, хто стоїть за нею? Іноземні хакери, підтримувані ворожими державами? Чи, можливо, це внутрішня операція, щоб відвернути увагу від економічних чи політичних криз?
Поки що офіційних відповідей немає, а суспільство змушене гадати. Засекречення розслідування лише підігріває конспірологічні теорії. Чи могла іспанська влада сама спровокувати блекаут, щоб виправдати посилення контролю над цифровою інфраструктурою? Або ж це провал у системі кібербезпеки, який тепер намагаються приховати?
Поки суддя Калама закриває двері для громадськості, іспанці залишаються в темряві – як у прямому, так і в переносному сенсі. Блекаут 28 квітня став не лише технічною катастрофою, а й випробуванням для довіри до влади. Якщо розслідування завершиться без чітких відповідей, це лише поглибить прірву між державою та суспільством.
Сьогодні Іспанія стоїть на роздоріжжі. Чи вдасться розкрити правду про те, що сталося? Чи стане блекаут приводом для серйозних реформ у кібербезпеці? Або ж усе закінчиться черговим звітом, який так і не проллє світло на таємницю?
Одне очевидно: мовчання влади лише розпалює підозри. І якщо правда таки спливе, вона може виявитися набагато небезпечнішою, ніж будь-яка кібератака.
Дякую!
Тепер редактори знають.