На Дніпропетровщині правоохоронці нарешті дістали свої кайданки й розтрощили потужну злочинну організацію під пафосною назвою «Біле братерство». Ці «братки» не просто торгували наркотиками — вони заливали психотропами цілі міста, закидаючи Нікополь і Покров до 35 000 доз щомісяця. А в кишенях у них осідали брудні мільйони — понад 12 мільйонів гривень щомісяця, якщо вірити підрахункам. Поки країна воює й намагається вистояти, ці покидьки наживалися на горі й залежності тисяч людей. Але, здається, їхня «монополія» на смерть закінчилася — спецоперація поліції поставила крапку в їхній цинічній грі. Чи надовго?
«Біле братерство» — звучить як назва секти чи благодійного клубу, чи не так? Але за цією вивіскою ховалася добре злагоджена машина для виробництва й збуту психотропів. Організація налічувала понад два десятки осіб — від лідерів до дрібних кур’єрів, і кожна ланка знала своє місце. Тут вам не хаотична банда з підворіття — це справжній картель із чіткою структурою, де все було розписано, як у бізнес-плані. Лідери, ці самопроголошені «королі вулиць», встановили монополію на наркотрафік у Нікополі й Покрові, витісняючи дрібніших конкурентів і заливаючи міста своєю отрутою.
35 000 доз на місяць — це не просто цифра. Це тисячі зруйнованих життів, розбитих сімей, молодих людей, які замість майбутнього отримали залежність і могилу. А в цей час «братерство» купалося в грошах — 12 мільйонів гривень щомісяця, або понад 140 мільйонів на рік. На ці кошти можна було б утримувати цілі батальйони ЗСУ, але ні — ці мерзотники воліли набивати власні кишені, торгуючи смертю. І все це — в регіоні, який і без того страждає від війни й економічних потрясінь. Ось вам і «біле» братерство — чорніше не буває.
Схема була проста, але цинічно ефективна. Виробництво психотропів — чи то в підпільних лабораторіях, чи то через постачання з-за кордону — налагодили так, що конвеєр не зупинявся. Далі — мережа дилерів, які розносили «товар» по містах, мов гарячі пиріжки. Нікополь і Покров стали їхньою вотчиною, де кожен куток знав, у кого брати «дозу». Лідери організації не просто контролювали процес — вони диктували правила гри, тримаючи в страху конкурентів і забезпечуючи собі безперебійний потік готівки.
12 мільйонів гривень щомісяця — це не просто прибуток, це кров і сльози тих, хто потрапив у їхні тенета. Поки одні борються за виживання, сплачуючи комуналку чи донатячи на армію, інші купували в «Білого братерства» свій квиток у прірву. Іронія в тому, що ці «бізнесмени» навіть не ховалися особливо ретельно — мабуть, вважали себе недоторканними. Але, як виявилося, навіть у таких «королів» бувають погані дні.
Поліція вирішила, що з неї досить. У результаті масштабної спецоперації правоохоронці розгромили цей наркокартель, принаймні так вони стверджують. 16 фігурантів отримали підозри — від дрібних виконавців до тих, хто тримав руку на пульсі цього «білого» пекла. Десятеро з них уже за ґратами — їх затримали в процесуальному порядку, і тепер вони, мабуть, згадують, як добре було гребти лопатою брудні гроші. Решта, вочевидь, ще сподівається втекти чи відкупитися — у таких структурах завжди є «запасний план».
Деталі спецоперації поки тримають у секреті — чи то щоб не злякати інших «братерств», чи то щоб додати драматизму. Але сам факт, що поліція наважилася вдарити по цій гідрі, уже вартий уваги. Питання тільки в тому, чи це справді кінець, чи лише верхівка айсберга? Бо наркобізнес, як відомо, — це не бур’ян, який можна вирвати з коренем одним ривком. Тут потрібна системна боротьба, а не разові показові акції.
«Біле братерство» — це не просто кримінальна організація. Це символ того, як паразити наживаються на слабкості й біді. Поки одні гинуть на фронті, а інші ледве зводять кінці з кінцями, ці покидьки заробляли мільйони на психотропах, не моргнувши оком. Нікополь і Покров — не просто точки на карті, це міста, де живуть наші люди, які заслужили на безпеку, а не на наркоепідемію. І коли чуєш про 35 000 доз на місяць, хочеться не просто аплодувати поліції, а кричати: де ви були раніше?
Ця історія — черговий доказ, що війна з наркотиками в Україні йде паралельно з війною на фронті. І ворог тут не менш підступний: він не стріляє, але вбиває не менш ефективно. 12 мільйонів гривень щомісяця — це не просто гроші, це ціна людських життів, які «Біле братерство» спалило в своїй жадібності. І якщо правоохоронці зупиняться на цих 16 підозрюваних, а не підуть далі, ми ще не раз почуємо про подібні «братерства» — білі, чорні чи які там ще кольори вони собі придумають.
Затримання — це добре, але мало. Де розслідування джерел постачання? Де перевірки тих, хто роками «не помічав» монополію в Нікополі й Покрові? Чи не сидять у високих кабінетах «кришувальники», які брали свою частку від цих 12 мільйонів? Бо без них такі організації не живуть довго — це аксіома. Поліція хвалиться спецоперацією, але справжня перемога буде тільки тоді, коли подібні картелі перестануть плодитися, як гриби після дощу.
«Біле братерство» знешкоджене — принаймні так нам кажуть. Але доки в суспільстві є попит на їхній «товар», а в системі — діри для корупції, такі «братерства» нікуди не зникнуть. 16 підозр і 10 затриманих — це лише початок. Пора викорінити цю заразу так, щоб жоден «монополіст» не насмілився труїти наші міста. Бо інакше ці 35 000 доз повернуться — і не самі, а з новими мільйонами для чергових «братків».
Дякую!
Тепер редактори знають.