АФЕРА НА МОРСЬКИХ РУБЕЖАХ: ЯК ЧИНОВНИКИ МО ЗРОБИЛИ МІЛЬЙОННИЙ БІЗНЕС НА СПИСАНИХ КОРАБЛЯХ

У той час, коли вся країна збирає останні кошти на дрони та новітнє озброєння для захисту морських кордонів, у самому серці Міністерства оборони України квітне цинічний бізнес на військовому металобрухті. Правоохоронні органи викрили ганебну схему, в якій колишній високопоставлений чиновник МО разом зі спільниками фактично продали шість списаних бойових кораблів Військово-морських сил ЗСУ.

Ця кричуща оборудка, що принесла державі прямі збитки на понад 900 тисяч гривень, є не просто корупцією, а ляпасом усім, хто сьогодні захищає Україну.

У центрі скандалу опинився начальник відділу утилізації військового майна Міністерства оборони. Його посада, покликана забезпечувати законне та прозоре списання непридатного озброєння, стала інструментом для особистого збагачення.

Як працювала злочинна група?

1. Формальне пониження категорії. Шість списаних кораблів ВМС ЗСУ, які за законом підлягали утилізації, повинні були бути розібрані, а їхні частини перероблені. Натомість, фігуранти штучно перевели ці судна у «найнижчу категорію». Це ключовий крок, який дозволив змінити їхній статус з військового майна на звичайний металобрухт, придатний для комерційної реалізації.

2. Занижена оцінка. Після зміни категорії спільники забезпечили значно занижену оцінку вартості військових суден. Це гарантувало, що кораблі будуть продані за ціною, набагато нижчою від ринкової, що, відповідно, максимізувало неправомірну вигоду для кінцевого покупця.

3. Імітація конкурсу. Щоб надати афері вигляду законності, був організований «формальний конкурс» із продажу. Однак переможець цього змагання був «наперед визначений». Роль співробітників Державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Укрспецторг» була вирішальною – вони, імовірно, забезпечували необхідні документальні маніпуляції та допуск «потрібної» компанії.

Фінансовий вимір злочину — понад 900 тис. грн збитків, завданих державі. Ця сума, можливо, не видається астрономічною на тлі мільярдних бюджетів, але вона символічна: це кошти, витягнуті з воюючої армії. Це гроші, яких не вистачило на ремонт техніки, на закупівлю життєво необхідного обладнання або на підтримку тих самих Військово-морських сил, чиї кораблі продали за безцінь.

Фактично, колишній чиновник та його спільники не просто вкрали гроші — вони торгували пам’яттю про бойові одиниці флоту, перетворивши списані судна на особистий прибуток.

Наслідки: «Унаслідок оборудки обране підприємство отримало неправомірну вигоду, а держава — збитки на майже мільйон гривень».

Цей випадок вкотре підіймає гостре питання про контроль та аудит у структурах, які займаються утилізацією військового майна. Хто гарантує, що подібні схеми не працюють із більш цінним, навіть сучасним, озброєнням? Скільки ще чиновників сприймають війну як найкращий час для особистого збагачення?

Афера з кораблями Військово-морських сил — це не лише кримінальне правопорушення, але й моральна катастрофа.

Це сигнал про те, що навіть у критичні моменти історії країни, коли фронт потребує максимальної підтримки, деякі внутрішні вороги в погонах продовжують розглядати державні ресурси як особисту годівницю. Дії фігурантів підривають довіру до державних інституцій, дискредитують Міністерство оборони та демотивують військових, які щодня ризикують життям.

Правоохоронні органи мають не просто довести справу до суду, а показати максимально жорстку реакцію, щоб подібні випадки ніколи не повторилися. В умовах повномасштабної війни, будь-яка корупційна схема, що стосується армії, має прирівнюватися до державної зради.