Війна – це випробування на міцність не лише армії, а й державного апарату. Українське суспільство, об’єднавшись у небаченому масштабі, щодня жертвує на армію, купує дрони, бронежилети, медикаменти, нерідко позбавляючи себе найнеобхіднішого. І водночас виявляється, що в тіні цього народного подвигу функціонує схема, яка дозволяє заробляти на потребах фронту.
Як повідомляють журналісти hromadske, у жовтні 2023 року до підрозділів ЗСУ було передано майже дві тисячі безпілотників EVO MAX 4T відомої компанії Autel, закуплених у межах програми «Армія дронів». Програма, яку очолюють очільник Мінцифри Михайло Федоров та колишній голова Держспецзв’язку Юрій Щиголь, мала стати символом цифрової революції у військовій справі. Але, схоже, стала інструментом для сумнівного збагачення.
За даними розслідувачів, державна переплата за дрони склала близько 600 мільйонів гривень. Це астрономічна сума, яка могла б бути витрачена на додаткове озброєння, підтримку армії або компенсації пораненим бійцям. Однак гроші пішли в іншу кишеню.
Очевидно, що ключові фігури, відповідальні за реалізацію закупівлі, знали про реальну вартість дронів. Публічні виступи та фото чиновників з дронами стали частиною інформаційної кампанії. Федоров і Щиголь у численних інтерв’ю хваляться досягненнями, але чи були досягнення цієї програми чистими?
Експерти, яких опитали журналісти, стверджують: вартість дронів EVO MAX 4T на ринку значно нижча за ту, за яку їх купували через державні канали. Чи була різниця у ціні обґрунтованою логістикою, чи це – результат штучного завищення? Відповідь на це питання – справа правоохоронних органів.
Трагічним є той факт, що в той час, коли українці, не маючи доступу до великих ресурсів, збирають по гривні на армію, хтось у великих кабінетах грає на патріотичних почуттях. За кожним переплаченим мільйоном стоять люди, яким не вистачило дронів для розвідки, бронежилетів для захисту чи ліків для лікування.
У таких умовах суспільство платить двічі: спершу – коли віддає свої заощадження, а потім – коли держава неефективно витрачає ці кошти.
Історія з EVO MAX 4T – це не лише приклад корупції, а й виклик для правосуддя та громадянського суспільства. Українці повинні вимагати прозорості й звітності від чиновників, особливо в умовах війни. Бо тільки тоді, коли витрати будуть під постійним контролем, можна буде говорити про справжню довіру до держави.
Війна – це трагедія. Але ще більша трагедія – перетворювати її на бізнес.
Дякую!
Тепер редактори знають.