«5 років у формі — героєм, або 5 років на зоні — з тавром зека»: заява Євгена Дикого

Ветеран АТО, екскомандир роти батальйону «Айдар» Євген Дикий знову зробив одну з найжорсткіших заяв щодо мобілізації, яка швидко облетіла соцмережі та Telegram-канали. У інтерв’ю та публічних виступах (зокрема на Radio NV, Укрінформ та в інших ефірах 2024–2025 років) він фактично запропонував поставити кожного військовозобов’язаного перед ультиматумом:

«Ти мусиш віддати якусь чітко фіксовану частину свого життя — наприклад, 4 або 5 років, — для того, щоби ця країна взагалі продовжувала існувати. Але в тебе є вибір: можеш віддати ці роки у формі і повернутися героєм, або ти можеш рівно ці самі 4–5 років провести на зоні як безкоштовна робоча сила і лишатися з тавром судимості».

Ця формула — «піксель або зона» — звучить як радикальна спроба вирішити кризу мобілізації через примус і страх. Дикий неодноразово підкреслював: це не про безкінечну війну в окопах, а про фіксований термін служби (з подальшою демобілізацією), після якого людина повертається з почесним статусом. Але ніхто з депутатів ВРУ не хоче розглядати законопроєкт, а тим більше голосувати за той, у якому будуть чіткі терміни демобілізації для військових, — і це теж стримує чоловіків від добровільної мобілізації. Проце ніхто не розповідає.  Альтернатива — кримінальне покарання за ухилення, яке він порівнює з «майже безкоштовною робочою силою» в колоніях.

1. Психологічний ефект на чоловіків призовного віку Замість мотивації (зарплата, соціальні гарантії, справедливий розподіл навантаження) пропонується вибір між двома формами покарання: або ризикувати життям на фронті, або втратити свободу та репутацію в тюрмі. Багато хто сприймає це як визнання: держава не може/не хоче мотивувати по-людськи, тому переходить до погроз. Результат — ще більша втеча за кордон, зростання корупції в ТЦК, пасивний опір і недовіра до влади.
2. Реакція в суспільстві У соцмережах (Instagram, Threads, TikTok, Telegram) фраза Дикого стала мемом і приводом для жорсткої критики:
   • «Дикий каже це не з окопа і не з в’язниці — у нього все добре».
   • «Чоловіки після таких заяв точно не захочуть служити».
   • «Це не вибір, це шантаж». Навіть серед патріотично налаштованих людей лунає: «Якщо героїзм прирівнюють до зони — то яка мотивація йти?»
3. Міжнародний контекст Західні партнери (США, ЄС, НАТО) уважно стежать за станом мобілізації в Україні. Подібні заяви — навіть якщо вони не є офіційною позицією влади — сприймаються як сигнал: система комплектування ЗСУ тримається на примусі та репресіях, а не на суспільному консенсусі. Це може ускладнити подальшу військову допомогу, тренування та фінансування. У 2026 році, коли втома від війни в Європі та США зростає, такі радикальні меседжі грають проти України.

Багато хто впевнений: Дикий не говорить від себе — його риторика лунає з мовчазної згоди (або навіть заохочення) певних кіл у владі. Він регулярно з’являється в ефірах провладних медіа, його запрошують на дискусії про «внутрішній план перемоги». Якщо б такі заяви були токсичними для Офісу Президента, їх би давно приглушено або спростовано. Натомість вони поширюються, набирають обертів і стають частиною публічного дискурсу.

Це створює враження, що влада тестує суспільство на межу терпіння: наскільки далеко можна зайти з погрозами, перш ніж масовий протест або повне саботаж мобілізації стануть неминучими.

• Зростає кількість чоловіків, які ховаються від ТЦК або виїжджають нелегально.
• Падає довіра до армії як інституту (бо служба асоціюється з примусом, а не з захистом).
• Посилюється розкол: одні вважають Дикого «реалістом», інші — провокатором, який відштовхує потенційних захисників.
• Партнери можуть почати ставити жорсткіші умови допомоги: «Спочатку покажіть, що мобілізація справедлива та мотивована».

Війна триває вже п’ятий рік. Суспільство виснажене, економіка в руїнах, демографічна криза загострюється. У таких умовах радикальні погрози на кшталт «або піксель, або зона» не додають бійців — вони відбирають останні залишки мотивації та довіри.

Якщо влада справді хоче перемоги, то час переходити від мови ультиматумів до мови мотивації, справедливості та спільної відповідальності. Інакше 5 років — це не термін служби, а термін, за який країна може втратити ще більше своїх синів… не на фронті, а через байдужість і відчай удома.