Людей із слабкою нервовою системою прошу не дивитися!

Протягом тижня працюю над підбором світлин , матеріалів для оформлення стенда про Бондарчука Сергія Михайловича , мого чоловіка, Героя Небесної Сотні , для музею. Вибрала світлини , де він щасливий, посміхається, де він серед дітей, побратимів, однодумців , в колі родини. Але сумніви виникають, коли висвітлюю період “коли від крові захлинавсь Майдан, коли впритул розстрілювали Гідність”. Чи потрібно показувати людям у ФБ і в музеї криваві світлини розстрілу, страшну правду життя?

Можливо неприємно дивитися на кров, на смертельно поранену снайпером людину, що стікає кров,ю, на її знекровлене обличчя?

Хтось сором,язливо відведе очі, хтось подумає чи й скаже :”А його ніхто туди не посилав. Навіщо на Майдан поїхав? Краще був би янукович. Тоді долар був по 8 гривень…”( на жаль, і таке доводиться вислуховувати).

Я не можу без сліз дивитися на ці світлини, але, думаю, що люди повинні знати правду про Героїв Небесної Сотні, про тих, хто зробив свій вибір і пішов виносити поранених, коли снайпери стріляли в беззбройних людей…

Тетяна Бондарчук 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.