История которая может коснутся вас! Полицейский беспредел 1ч.

20.01.2017   року  близько  12   години  я  звернувся  до Сервісного  центру  МВС для  реєстрації автомобіля  MERCEDES-BENZ,    який  знаходився  у  мене  на  підставі довіреності Касько  Р.Я. Працівниками Сервісного центру було викликано патрульну  поліцію у зв’язку з тим, що на автомобіль накладено арешт. В той же день близько 14  години від чергового Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській  області я дізнався про наявність арешту. В мене було вилучено ключі, технічний талон та  автомобіль, у видачі копії ухвали суду та протоколу огляду мені було відмовлено. Біля    відділу поліції я чекав слідчого до 10-ої години 21.01.2017 року, але він не приїхав, а в неділю 22.01.2017  року автомобіля у відділенні поліції вже не було.

20.01.2017 року  слідчим суддею Генічеського районного суду Херсонської  області винесено  ухвалу1 про накладення арешту на транспортний засіб.

За   результатами  розгляду моєї апеляційної   скарги   01.02.2017   року  судом  апеляційної  інстанції  ухвалено  рішення

про  часткове  задоволенняскарги,   скасування  ухвали  слідчого   судді   та   прийнято

нову  ухвалу2,   відповідно  до  якої   на  автомобіль   накладено  арешт   шляхом  позбавлення  мене  права  відчуження   і    розпорядження,  тобто   право  користування   залишено  за  мною.

На   підставі   наявності   такої  ухвали  суду     апеляційної  інстанції   06.02.2017  року

я   звернувся  із  заявою3   до   процесуального   керівника   -прокурора  Генічеської місцевої  прокуратури   Гальченка   В.М.  (кримінальне  провадження   №  12017230140000095  від 17.01.2017 року  за  ч. 4  ст.  190  КК  України)    та    просив  негайно   повернути  вилучений   в  мене   автотранспорт  і  усунути   перешкоди  в  його  користуванні.   В  той же  день   заступник  начальника   СВ   Генічеського   ВП   ГУНП   в   Херсонській   області  Борисов   Ю.В.   допитав  мене  в  якості    потерпілого,   повернув  мені  технічний  талон  та  ключі  автомобіля,    пояснив,   що   транспортний  засіб  знаходиться  на    штрафному  майданчику  (500   км.  автотраси Харків – Сімферополь,   М 18 ),   написав   на  «Акті тимчасово  затриманого транспортного  засобу»4  про  необхідність  повернення  мені   транспортного  засобу   та  завірив  це  підписом   і   печаткою  відділення  поліції.    Запевнив  мене,   що  треба  їхати  та   забирати   автомобіль.   В той же  день біля 19-ої години я  прибув   на  вказане   Борисовим   Ю.В. місце,    але   штрафний  майданчик    було  зачинено.   Борисов  Ю.В.   повідомив  мені  по  телефону,  що  він  зробив  усе,  що  в  його  можливості.

08.02.2016    року заступник  начальника   Південної   міжрегіональної  філії  державного  підприємства  МВС  України  «Інформ-ресурс»  у   м.  Херсон    повідомив  мені,  що  Борисов  Ю.В.   неналежним  чином   оформив  документ  щодо  видачі   транспортного  засобу.    Я  знов   зателефонував  Борисову  Ю.В.,   але  той  повідомив,   що   на  2   тижні   поїхав   на  курси  підвищення   кваліфікації  до  м.  Херсон  і   займатися    моїми   проблемами  не  може. Через  2  тижні   Борисов   Ю.В.  направив  мені  електронною  поштою  непідписану  копію постанови5  від  22.01.2017  року   про  визнання   транспортного  засобу  речовим  доказом та визнання  місця  його  зберігання  – штрафний  майданчик,  тобто  при   наданні  мені  обіцянки  та   письмової  розписки  щодо  повернення  автомобіля   Борисов   Ю.В. знав,  що транспортний   засіб  мені  не  буде  повернуто.

Відповідь   на  зазначену  заяву3  від 06.02.2017 року   я   не  отримав  від  процесуального  керівника Гальченка  В.М.   навіть  09.02.2017  року  під час  особистого   прийому.   Він  сказав,  що  треба  чекати  лише  слідчого,   сам  він  не  має  права  приймати   будь-яке  процесуальне   рішення. Відповідь6   на   заяву   від  06.02.2017  року   я   отримав  пізніше  за   підписом  першого  заступника  керівника  Генічеської   місцевої      прокуратури,  відповідно до  якої   мою  заяву  про  повернення  транспортного  засобу   було  направлено  для  розгляду  до  СВ  ВП.    Після  розмови  з   Гальченком  В.М.   09.02.2017  року мною  окремо  подано  заяву7  до  Генічеської  місцевої  прокуратури  про   незаконну  відмову  в   користуванні  транспортним  засобом. На  повторно  подану  заяву  09.02.2017 року  щодо  повернення  транспортного  засобу  я   отримав  пізніше відповідь8  за підписом  керівника  Генічеської   місцевої прокуратури,  відповідно до  якої   мою  заяву  про  повернення  транспортного  засобу    було  направлено  для  розгляду  до   СВ   ВП.   При  цих  обставинах   я  є    потерпілим   не   лише   по  кримінальному  провадженню    №  12017230140000095  від 17.01.2017 року  за  ч. 4  ст.  190  КК  України   та   від  протиправних  дій    працівників   поліції  і  прокуратури  міста  Генічеська  Херсонської  області.  Процесуальний  керівник  –  Гальченко  В.М.   не    усунувся  від  виконання  своїх  обов’язків,   а  свідомо  знав,   що  транспортний  засіб  мені  не  буде  повернуто,   оскільки  діяв  в  інтересах  працівника Генічеської  місцевої  прокуратури    Максудова  Ельдара  Серверовича,  батько  якого –  Максудов  Сервер   Февзійович  є заявником  в  цьому  кримінальному  провадженні.  При  цьому  Максудов  Ельдар  Серверович,   який   безпосередньо   займається   торгівлею   автомобілів9,  які   перевозять  з  анексованого  Криму,  та  керує   оформленим на батька бізнесом10  щодо  відпочинку  в  Криму.   26.12.2016   року   та  16.01.2017   року  працівник прокуратури    Максудов  Ельдар  Серверович  викладає   в  Інтернеті   повідомлення   про  продаж   автомобіля11,   який   на  той    час   знаходиться  в  моєму   користуванні  з   правом  подальшого  розпорядження,    тобто    намагається  продати  мою   власність.   Наступного   дня,  тобто   17.01.2017   року,    за  заявою   його   батька  порушено  кримінальне  провадження    №  12017230140000095  від 17.01.2017 року  за  ч. 4  ст.  190  КК  України,   тобто   шахрайства   щодо  цього  транспортного  засобу.

Скарга12  щодо  протиправних  дій   працівників  прокуратури  Гальченка  та  Максудова,   яку   було  направлено  до  ГПУ  (Уварову),  була  направлена в  прокуратуру  Херсонської  області,  її   подальший рух  невідомий.

Крім того, з   вищевказаних   підстав  05.04.2017   року  я звернувся   до   прокурора   Херсонської  області  та    просив  внести  відомості до ЄРДР13 про  вчинене кримінальне  правопорушення  заступником   начальника  СВ  Генічеського  ВП  Борисовим  Ю.В.  та  процесуальним  керівником  Гальченком  В.М.   за ч. 2  ст.  382   КК   України.

В подальшому  кримінальне  провадження  було внесено  до  ЄРДР  на  підставі   ухвали14  слідчого  судді  Херсонського   міського  суду   Херсонської   області    від  21.04.2017  року. В  ході   проведення  досудового   слідства    мене  було  допитано  в  якості  свідка15   та   слідчому    було  заявлено   про   необхідність   допиту   в  якості  потерпілого,   але  03.07.2017  року    слідчим   винесено  постанову16  про  відмову  у  визнанні   мене потерпілим.

07.08.2017   року    поштою  я отримав   постанову17   слідчого  прокуратури  Херсонської  області  Тертишного  А.С.  про  закриття   кримінального   провадження  №  42017230000000122  за  ч. 2  ст.  382   КК   України.

11.09.2017  року   слідчим  суддею  Херсонського   міського  суду  відмовлено  у  скасуванні  цієї  постанови  (оголошено  резолютивну  часину).  При  розгляді  скарги  в  суді  стало  відомо,  що  по  цей  час  на  мене  нараховується  плата   за   машину  на  штрафмайданчику.

05.10.2017 року  апеляційним  судом  Херсонської  області  скасовано  ухвалу  слідчого  судді  від  11.09.2017 року  та  постанову  слідчого  про  закриття  кримінального провадження  від  21.07.2017  року,  справу  направлено  до  СВ  прокуратури  Херсонської  області  для  продовження  розслідування.

31.10.2017 року  без  проведення  жодної   слідчої  дії  та  доручення  будь-яких  документів  провадження  по  справі    закрито  старшим  слідчим  слідчого  відділу прокуратури  Херсонської  області  Матюговим  О.О.  Слідчий  вважає  рішення  суду  апеляційної  інстанції  щодо  часткового  задоволення  клопотання  про  накладення  арешту  на майно   незрозумілим,  не  враховує  те,  що  ухвалу  суду  апеляційної  інстанції   вони  отримали  від  мене  не  для   обговорення,   а  для  негайного  виконання у  відповідності  до  ч. 3 ст. 173 КПК  України.  Крім  того,  суд  апеляційної  інстанції   зазначив,  що  на  цій  стадії  кримінального  провадження  не   передбачено  процедури  будь-якого  примусового виконання  ухвали  слідчого  судді.

Поряд  з  цим,   відповідно  до  ухвали  апеляційного  суду  Херсонської  області   26.09.2017  року  згідно  ст. 380  КПК  України  розглянуто  мою  заяву  щодо  роз’яснення  ухвали  апеляційного  суду   від  01.02.2017 року   та  у  задоволенні  відмовлено  на тій   підставі,  що  вона  є  цілком  зрозумілою.

15.11.2017 року  на  постанову  про  закриття  кримінального  провадження  слідчому  судді  Херсонського  міського  суду   направлено  скаргу  щодо  її  скасування.

На  цей  час  слідчим  суддею  повторно  скасовано  постанову  про  закриття  кримінального   провадження   та  досудове  слідство,   яке  проводить  СВ  прокуратури Херсонської  області,   триває,   будь-кому  з  встановлених  службових  осіб   правоохоронних  органів  підозру  не   пред’явлено,  з  посад  не  усунено.

 

Крім  вказаних   обставин,  12.09.2017 року  я  звернувся  з  клопотанням  до  начальника  СУ  ГУНП  в  Херсонській   області  щодо  вжиття заходів  по  поверненню автомобіля,  повідомлення  керівництву  штрафмайданчику  про  подальше  здійснення  оплати  не  мною,  а  СВ  Генічеського ВП,  надання  мені  копій   документів  щодо  вилучення автомобіля.

На  це  клопотання  отримав  відповідь начальника  СУ      від  17.10.2017 року,   згідно  якої  всі  поставлені   мною  питання  проігноровано.

18.09.2017  року  я  звернувся  з клопотанням  до  прокурора Херсонської  області  зі  скаргою  щодо  часткового  скасування   постанови слідчого  про  визнання  речовим доказом  від 22.01.2017 року  в  частині  визнання  місця  знаходження  транспортного  засобу. 19.09.2017   року першим заступником  прокурора Херсонської області Циганок С.В.   скаргу направлено до Генічеської місцевої прокуратури.

28.09.2017 року  мною направлено  заяву  першому  заступнику прокурора Херсонської  області  Циганок С.В.   про  необхідність  розгляду  скарги  працівниками  прокуратури області   та  24.10.2017 року  від  нього  отримано  відповідь  про  хід   розслідування   кримінального  провадження,  питання  щодо  повернення  транспортного  засобу  залишено  поза увагою.

31.10.2017 року мною  направлено  скаргу  прокурору  Херсонської  області  Тригубенку В.М.  щодо  неналежного  розгляду  скарги  першим  заступником  прокурора Херсонської  області  Циганок  С.В.  Скаргу   на  бездіяльність  першого  заступника   прокурора  області  направлено  для  розгляду  до  Генічеської  місцевої   прокуратури.

30.10.2017  року  мною направлено  клопотання  до  СВ  Генічеського ВП  щодо   повернення   автомобіля,  надання  копій  документів  щодо  його  вилучення  та  зберігання, повідомлення  керівництва  штрафмайданчику  про  подальший  розрахунок  за  зберігання  СВ  Генічеського  ВП,   надання  мені  поштою   копії   повідомлення  про  підозру Мустафаєва  А.Р.   від  07.10.2017  року,  протоколу  його  допиту,  документів  щодо   обрання  запобіжного  заходу,   повідомити  про  планування   строку  закінчення  досудового слідства.  Відповідь  не  отримано  по  цей  час.

30.10.2017  року  мною направлено  клопотання  до  Генічеської   місцевої  прокуратури  щодо  скасування  постанови  слідчого  про  визнання  автомобіля  речовим  доказом від  22.01.2017  року    в  частині  його  зберігання,   надання  копій  документів  щодо  його  вилучення  та  зберігання,  повідомлення  керівництва  штрафмайданчику  про  подальший розрахунок  за  зберігання  СВ  Генічеського  ВП,   надання  мені  поштою   копії   повідомлення  про  підозру  Мустафаєва  А.Р.   від  07.10.2017  року,  протоколу  його  допиту, документів  щодо   обрання  запобіжного  заходу,   повідомити  про  планування   строку  закінчення  досудового  слідства.  Відповідь  не  отримано.

19.12.2017   року  слідчим  суддею  Генічеського  районного  суду  Херсонської  області  прийнято  ухвалу  про   визнання    бездіяльності  Генічеської  місцевої  прокуратури   незаконною  та  зобов’язання  керівника  цієї  прокуратури  розглянути  клопотання.

Незважаючи  на  те,  що  відповідно  до  вимог ст. 220  КПК  України  строк  розгляду  клопотання  –  три  дні,    відповідь  мною  не  отримано  по  цей  час,  що  вказує  на чергове  невиконання  судового  рішення.

Крім того,  29.09.2017 року  мною  направлено заяву  до  прокуратури Херсонської  області   про   внесення  в  ЄРДР  відомостей  відносно  заступника  начальника СВ Генічеського  ВП  ГУНП в Херсонській області  Борисова  Ю.В.  за ч. 3  ст. 365  КК  України,  прокурора Генічеської  місцевої прокуратури Гальченка В.М.  та  керівника  Генічеської місцевої прокуратури  Первак С.В.  за  ч. 2 ст. 264 КК  України.   Відповідь  не  отримано  по  цей  час.

09.11.2017 року   слідчим  суддею  Херсонського  міського  суду  постановлено  ухвалу   про  зобов’язання  прокурора  Херсонської  області  внести до  ЄРДР   відомості відносно  Борисова  Ю.В.,   Гальченка  В.М.   та  Первак  С.В.   за  моєю  заявою  від  29.09.2017  року.

18.01.2018 року  мене допитано в  якості  потерпілого    в  ході  проведення   досудового  слідства  по   кримінальному  провадженню №  42017230000000372  від  21.11.2017  року  відносно  заступника   начальника  СВ  Генічеського  ВП  ГУНП   в  Херсонській  області   Борисова   Ю.В.  за  ознаками   кримінального  правопорушення,   передбаченого  ч. 3   ст.  365 КК  України, прокурора  Генічеської   місцевої   прокуратури  Херсонській  області  Гальченка  В.М.  за  ознаками   кримінального  правопорушення,   передбаченого  ч. 2   ст.  364  КК України, та керівника  Генічеської   місцевої   прокуратури  Херсонській  області  Первак  С.В. за  ознаками   кримінального  правопорушення,   передбаченого  ч. 2   ст.  364  КК України.  Подальший  хід  розслідування  вказаного  кримінального  провадження   поки  не  відомо.

 

 

ЩОДО   СКОЄННЯ  КРИМІНАЛЬНИХ  ПРАВПОРУШЕНЬ, ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО  ПО  ЯКИМ  ПРОВОДИТЬ  СВ  УСБУ  в Херсонській  області.

Незважаючи  на  вказані  вимоги  Закону  заступник   начальника  СВ  Генічеського  ВП  ГУНП   в  Херсонській  області  підполковник  поліції   Борисов   Юрій   Вікторович, діючи  як  слідчий,   є  службовою  особою  правоохоронного  органу України,  яка  постійно  здійснює  функції  працівника  влади,   пов’язані   з   виконанням   організаційно-розпорядчих  функцій,    відповідно  до  ст.  40  КПК  України  несе  відповідальність  за  законність  здійснення  процесуальних  дій,  тобто  неухильно  повинен  дотримуватись  вимог діючого  законодавства  України,  а  саме:

Статтею 2  КПК  України  передбачено, що «Завданнями кримінального провадження є захист прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження».

Відповідно  до  ст.  8  КПК  України  «Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Згідно  вимог  ст. 9  КПК  України   «Під час кримінального провадження … слідчий  … зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу …  вимог інших  актів  законодавства.  … забезпечити прийняття законних  і  неупереджених  процесуальних  рішень»,   перевищуючи   службові  повноваження, тобто умисно вчинив дій, які явно виходять за межі наданих йому прав  чи  повноважень,  а  саме  відповідно  до  вимог  ст.    167  КПК   України   тимчасово  вилучив   транспортний засіб, що   «… є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення»,  незважаючи  на  вимоги  ст.  169   КПК   України   «Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: …  2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна»  діючи  всупереч     ухвалі  Апеляційного   суду Херсонської   області   від  01.02.2017 року,   відповідно  до  якої   клопотання  заступника  начальника  СВ  Генічеського  ВП  Борисова  Ю.В.,  задоволено  частково   в  частині  заборони відчуження і   розпорядження   транспортним  засобом,   поряд  з  цим  володіння  та   користування  не  має  жодної  заборони,   та      вимогам   ч. 2  ст.  534   КПК  України  «Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить  виконати  негайно,  підлягає  безумовному  виконанню»   не  повернув  автомобіль,   вилучений  у  мене    по  цей   час.

Крім  того,  Борисов  Ю.В.,   діючи  умисно,  перевищуючи  свої   службові  повноваження,  усупереч  вимогам ч. 3  ст. 173 КПК  України  «Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна»  замість  повернення  транспортного засобу  здійснив  моє  обмеження  в  користуванні,   тобто  взяв  на  себе  функції  суду   з  вирішення  цього  питання,  незважаючи  на  остаточність  прийняття  рішення   судовою владою.   Замість повноважень  суду  щодо   прийняття  рішення  про  арешт  майна  самостійно  вирішив  це  питання,   незважаючи  на  те,  що   «Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна».

Своїми  діями   Борисов  Ю.В. завдав  мені   суттєву  шкоду,  яка   потягла  тяжкі  наслідки, оскільки  на  час  вилучення  в  мене  транспортного  засобу  його  вартість  складала  12 тисяч  доларів  США  (1 долар США  станом  на  22.01.2017 року = 27,44422  гривні,  тобто  12 тисяч  доларів США х 27, 44422 = 429 тисяч  330   гривень  64  копійки).

Вважаю,  що  кримінальне  правопорушення   вчинено   навмисно,   оскільки  неможливо   з   будь-яких  інших  підстав     не  виконати    вимог   ухвали  апеляційного    суду   та дотриматись  вимог  діючого  законодавства,   які  є   обов’язковими  до  виконання. Такі  обставини  є  складовою  вказаного  кримінального  правопорушення,   оскільки   вказують  на   прямий   умисел  як  суб’єктивну  сторону   злочину.

Крім  того,  заступником  начальника  СВ  Генічеського ВП  Борисовим Ю.В.  мені   відмовлено  у  видачі  копій   процесуальних   документів,  а   саме:   витягу  з  книги  обліку речових доказів,  квитанції  про  прийняття  на  збереження,  постанови  про  визнання  речовим  доказом,  протоколу  вилучення  транспортного  засобу,  протоколу  передачі  транспортного  засобу  на  зберігання, документу   про  технічний   стан   транспортного  засобу  при  передачі  на   зберігання,   що  викликає  сумнів  в  їх   існуванні,   якби   такі документи  було  складено,  то  не  існувало б перешкод  в  їх   видачі.

Цей  факт  підтверджено  відповідною   постановою   про  відмову  в  задоволенні  клопотання   від  15.06.2017  року   з   підстав  того,   що  мені  надано  копію  «Акту тимчасового   затримання  транспортного  засобу»   від  22.01.2017  року.   Поряд  з  цим,  складання  вказаного  акту  не  передбачено   будь-яким  з  перелічених  нормативно-правових  документів.

Все,   що  містить  «Акт» –  це:

«22.01.2017 р.,  00 год.  00  хв.,   смт.   Новоолексіївка,

Я,  Губанов  Андрій  Вікторович   у   присутності  водія  ….  та   свідків …. здійснив огляд  та  прийняв  на  зберігання  (зазначено  дані  автомобіля).

Підстави  тимчасового  затримання  –  Розшук.

Транспортний  засіб  здав   Генічеський  слідчий ?

Транспортний  засіб  прийняв  ( підпис )  Губанов  А.В.»,   тобто  як  на час  затримання,   так  і  на   цей  час   не  йдеться  про  речовий  доказ,   для  знаходження  якого   на  штрафному   майданчику  повинна  бути  відповідна  постанова.   Це  вказує  на  незаконність  прийняття  автомобіля  на  зберігання,   оскільки  22.01.2017  року  у  00 год. 00 хв.  Борисов  Ю.В.  фізично  не  міг  винести  постанову  про  визнання  речовим  доказом   у  м. Генічеську  та  в  цей же  час   надати  її  на  штрафний  майданчик  в  смт.  Новоолексіївка,  що  обумовлює   знак   питання  при  здачі  на  зберігання  автомобіля   невідомим Генічеським  слідчим.

Таким  чином,  вважаю,  що  заступник  начальника   СВ  Генічеського  ВП  ГУНП  в  Херсонській  області   Борисов  Юрій   Вікторович  скоїв   кримінальне   правопорушення,  передбачене  ч.  3   ст.  365  КК  України –  перевищення  службових  повноважень,   яке   потягло  настання  важких   наслідків.

 

Крім  того,  06.02.2017  року  я   звернувся  із  заявою   до   процесуального   керівника   –  прокурора  Генічеської  місцевої  прокуратури   Гальченка   Володимира  Миколайовича, просив відповідно  до  ч. 3  ст. 173  КПК  України   негайно   повернути  вилучений   в  мене   автотранспорт  «MERCEDES-BENZ   VITO 111»     CDI  VIN WDF 63960113575989,  на якому    встановлено    транзитні  номерні   знаки   15АМ9798,    який   Апеляційним   судом  Херсонської  області визнано   незаконно  вилученим   на  підставі  вказаної  ухвали,  усунути   перешкоди  в  його  користуванні   та    допитати  мене  в  якості   потерпілого.

Відповідь   на   заяву   від  06.02.2017  року   я   отримав  пізніше  за   підписом  першого  заступника  керівника  Генічеської   місцевої      прокуратури  Г. Знахаренка   за №  86/195-17   від  16.02.2017   року,  відповідно до  якої   мою  заяву  про  повернення  транспортного  засобу   та  з  інших  питань  було  направлено  для  розгляду  до  СВ  ВП  Генічеського ГУНП  в  Херсонській  області.

09.02.2017  року  від    процесуального  керівника  Гальченка  В.М.    при  особистому   прийомі   я  дізнався,  що  треба  чекати  лише  слідчого,   сам  він  не  має  права  приймати будь-яке  процесуальне   рішення.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.