Гроші “Нацкорпусу”: схема чи тисячі відданих партійців?

У партії “Національний корпус” зчинився фінансовий скандал. Це безпрецедентний випадок в історії партфінансування. Ексзаступник голови партії Назарій Кравченко розкрив схему фінансування “Нацкорпусу”. За його словами, активістам політсили видавали гроші невідомого походження, а ті вносили їх на рахунки партії. 

Як розповів Кравченко, екснардеп Андрій Білецький, а також Сергій Коротких, відомий у ЗМІ як Боцман, і Михайло Іванчук, знаний як Булат, знаходили кошти для фінансування партії, а сам Кравченко готував накази, організовував логістику, щоб керівники осередків отримали ці гроші та через своїх знайомих і родичів внесли їх на рахунок партії “Національний корпус”. Білецький після такої заяви назвав колишнього побратима “Facebook-стукачем”, але існування схеми заперечив.

Кравченко розсекретив схеми фінансування партії після того, як його разом з Сергієм Філімоновим побили нацкорпусівці. Білецький підтвердив, що стусани таки були.

Рух ЧЕСНО поспілкувався з Назарієм Кравченком та головою партії Андрієм Білецьким, а також зіставив їхні слова з даними фінансових звітів “Нацкорпусу” за 2017-2019 роки.

Українські політики зазвичай не розповідають відверто про партійні гроші. На сайтах багатьох політсил навіть відсутні реквізити банківських рахунків, а публічні заклики про пожертви на користь партії є радше винятком, аніж правилом. Відповідаючи на запитання журналістів про джерела фінансування, політики традиційно відбуваються шаблонними загальними фразами про внески від малого й середнього бізнесу та партійців. Ще цікавіше те, що українські партії майже ніколи не коментують питань стосовно фінансування їхніх політичних опонентів, розуміючи, що компромат є в усіх на всіх.

Саме тому випадок із заявою Назарія Кравченка є унікальним. Це заява не якогось рядового члена партії, а одного з її лідерів (хоч і колишнього), який зізнається, що був безпосередньо задіяний у цій схемі.

Допис Кравченка у Facebook стосувався двох складових фінансування “Нацкорпусу” – заведення коштів на офіційні рахунки партії та “сірих” бюджетів. Ми зосередимося на першій з них.

Судячи із заяви Кравченка, він давно знав про цю схему, однак розповісти вирішив лише зараз. У нього виник конфлікт із лідером “Нацкорпусу” Андрієм Білецьким, якого Кравченко та ще кілька осіб з “азовського” руху звинуватили в побитті їх через підтримку Сергія Стерненка. Стерненко – екс керівник Правого сектору Одещини, на якого у 2018 році було вчинено три замахи, в ході третього замаху загинув нападник. Правоохоронці готують активісту підозру в убивстві, тоді як він стверджує, що це була самооборона. На підтримку активіста організували масштабну кампанію.

“Я максимально тактично вийшов 2018 року, поки мене не почали катувати й допитувати про медійну кампанію Стерненка. Тому я переосмислив і вирішив оприлюднити таку інформацію, зізнатись у злочині. Тому що це ОПГ, а не політична партія”, – сказав Кравченко.

У розмові з Рухом ЧЕСНО Андрій Білецький заперечив, що було побиття:

“До друзів зі зброєю не приходять. Я не вважаю стусан застосуванням фізичної сили”.

Звертатися до правоохоронних органів через те, що супроти нього застосували силу, Кравченко не планує:

“Я не бачу сенсу. Я рік суджуся за індекси, обшуки, отримані після пікету вілли Авакова в Італії. Я не бачу смислу співпрацювати з правоохоронною системою”. 

Офіційні надходження партії

Назарій Кравченко у своєму дописі та в коментарі Руху ЧЕСНО твердить, що актив “Нацкорпусу” переказували на рахунки партії не власні кошти:

“Вони (представники регіональних осередків, – прим. ЧЕСНО) приїжджали на “АТЕК” (на території заводу “АТЕК” раніше була тренувальна база “Азову”, офіс “Цивільного корпусу”, – прим. ЧЕСНО), отримували їх у касі під розписку, а потім давали документи, що їхні активісти внесли їх на баланс партії… Там великі суми”.

На центральні рахунки з 2017 року партія “Нацкорпус” отримала понад 8200 внесків від 2109 осіб та 7 компаній на загальну суму 18,6 мільйона гривень.

Судячи з офіційної фінзвітності, “Нацкорпус” є однією з найпопулярніших партій у донорів, поступаючись лише ЄС/БПП“Батьківщині” та “Силі людей”. Для порівняння: “Слугу народу” від моменту її створення профінансували менш ніж 100 осіб. При цьому “Нацкорпус”, на відміну від згаданих вище партій, самостійно участі у виборчих кампаніях 2019 року не брав.

Левова частка коштів надійшла від донорів з регіонів, що принаймні не суперечить словам Кравченка.

Рух ЧЕСНО розпитав Назарія Кравченка про логістику схеми фінансування та його роль у ній.

“Я готував наказ і оголошував як керівник штабу. Але я не торкався грошей. Доручення давалось главі осередка, який на зарплаті, який ніс матеріальну відповідальність… Вони у фінансовому відділі отримували (гроші, – прим. ЧЕСНО) й у фінансовому відділі звітували. Кімната, де є куча людей, які це все провіряли і все це приймали”, – розповідає Кравченко.

Якщо не вся сума, яку напередодні роздали лідерам осередків, потрапляла на рахунки партії, тоді долучався Кравченко.

“Я зазвичай долучався, коли вони не справлялись і треба було дізнатися, що там та як там. Від фінансової служби мені надходив список, який там у кого борг. Я тоді просив оргреферентуру узнать, що там, як у них справи”, – додає екснацкорпусівець.

Йдеться про те, що в певний час представники осередків отримували конкретні суми коштів, які потрібно було завести на рахунки партії. Це означає, що у фінансових звітах можна прослідкувати моменти стрімкої та синхронної активізації внесків з різних регіонів. Й у звітах це простежується. Щомісяця “Нацкорпусу” кошти переказували 100-200 осіб, однак час від часу цей показник зростав до 500-600 донорів.

При цьому збільшення загальної місячної суми внесків узагалі не корелює зі зростанням кількості донорів. Наприклад, у квітні 2017 року партія за місяць зібрала 677 тисяч гривень від 558 донорів, у листопаді 2018-го – 1,7 мільйона від 582 осіб. Пік надходжень припав на травень 2019 року, коли політсила протягом місяця зібрала 3,1 мільйона від 578 осіб. Тобто, якщо загальні обсяги надходжень зростали постійно, то місячна кількість донорів змінювалася незначно. Тут ідеться не так про розміри внесків, як про узгодженість поведінки сотень людей, які кожні 2-3 місяці синхронно активізувались і вносили щоразу рекордніші для партії суми коштів.

За словами Кравченка, це відбувалося з ініціативи центральної фінансової служби партії, котра роздавала представникам осередків певні кошти, які потрібно було завести на рахунки через місцевий партактив та родичів. За цей процес у регіонах відповідали керівники партосередків.

Назарій Кравченко, хоч і був одним з лідерів партії та брав участь у схемі фінансування, запевняє, що походження цих грошей йому не відоме.

“Коли почав цікавитися (походженням коштів, – прим. ЧЕСНО), я вийшов з “Національного корпусу”. Цим займалися тільки три людини: Андрій (Білецький), Булат (Михайло Іванчук) і Боцман (Сергій Коротких)”.

Довідково:

Михайло Іванчук (Булат) – голова “Метеослужби” полку “Азов”, аналогу служби безпеки. Активний учасник партійної та громадських структур. “Метеослужба”, зокрема, опікується охороною Андрія Білецького. 

Сергій Коротких (Боцман) – раніше громадянин Білорусі, випускник білоруської школи КДБ, ексбоєць “Азову”, член “азовських” партійної та громадських структур. Лариса Бабич, удова одного із засновників “Азову”, звинувачує у смерті свого чоловіка саме Коротких. “Громадське” зазначає, що під час протистоянь у Протасовому Яру, де замість зеленої зони зводять висотки, Боцман забезпечував тітушок на боці забудовника.

Читайте також: Протасів Яр: сліди Корбана й мовчання Зеленського

Рух ЧЕСНО поцікавився в Білецького, як він може прокоментувати інформацію, яку дає “Громадське” щодо Боцмана, та чи використовуються “спонсорські” кошти від забудовників для фінансування діяльності партії. І почув таку відповідь:

“Я не бачу логіки в тому, щоб задавати такі питання, бо я сумніваюсь, що вам би, якщо б таке трапилося, хтось відповів на це. Ні, не використовували”. 

Андрій Білецький визнає наявність конфлікту з Кравченком, але його заяви трактує як “внутрішній конфлікт” і пояснює образою після “чоловічої розмови”.

“Це, скажімо так, жодним чином не політичний конфлікт, а такий ветеранський, який стосується як мінімум “азовських” понять честі. Він зараз після чоловічої розмови, чесної абсолютно і відвертої, знаходиться в положенні ображеної людини й обливає брудом усіх товаришів довкола. Це заява ображеної людини, яка зараз працює на конторки, яким ідеться про те, щоб дискредитувати нас. Кравченко вивішував свою фізіономію зі Стерненком та Філімоновим, і чудово видно, що ці люди не кляті не м’яті…” – каже лідер “Нацкорпусу”.

Утім, Назарій Кравченко розповів деталі схеми – про залучення до фінансування політсили родичів лідерів регіональних партійних структур. Ця теза має відображення й у фінзвітах партії.

Наприклад, основними донорами “Національного корпусу” з Миколаївщини є родина ЯнтарівДенис Янтар, керівник місцевого осередку “Нацкорпусу”, перерахував партії понад 25 тисяч гривень. Ще майже 55 тисяч він пожертвував Миколаївському осередку “Нацкорпусу”. Долучилися до фінансування політсили і його батьки, котрі переказали на центральний рахунок партії понад 70 тисяч гривень.

Цю схему заперечує як керівництво партії, так і самі донори, з якими ми спілкувалися.

Андрій Білецький у коментарі Руху ЧЕСНО стверджує, що активність осередків обумовлена організаційною структурою й особистими контактами з регіонами:

“Це 99% члени партії. Ми системна структура: у мене є дуже проста система районових, десятників і так далі. Ми приносимо свій військовий досвід і досвід дисципліни в партійну діяльність, у тому числі в цьому плані. Узагалі, мені нескладно і до 5000 людей, якщо виникне необхідність, донести за 24 години необхідність допомогти партії. Тому й така синхронність. У мене є система живого спілкування лідерів з міст, районів і так далі зі своїми партійцями”.

Самі донори теж запевняють, що давали партії власні кошти. Але всі коментарі були отримані вже після того, як конфлікт став публічним і набув розголосу в ЗМІ.

“Я член політичної партії “Національний корпус”, тому сплачую членські внески. Я сплачував членські внески з власних коштів – усе, що можу прокоментувати”, – каже Любомир Роман, один з донорів партії зі Львівщини, який протягом 2017-2019 років надіслав партії 9380 гривень (10 платежів).

“Через особистий конфлікт, який було перенесено в площину політичного, ексзаступник використовує найбрудніші методи “боротьби”. Я в “азовському” русі з 2016 року, і жодного разу не було таких випадків, щоб мені давали гроші та просили перевести на партійний рахунок. Є щомісячні внески, повністю добровільні, суми не фіксовані. Я офіційно працевлаштована, тому для мене непроблемно виділяти невеликі суми на діяльність партії, яку я підтримую”, – твердить Неля Марчук, котра віддала “Нацкорпусу” 7930 гривень.

Донорка в коментарі зауважила, що “офіційно працевлаштована”. Кравченко в розмові з Рухом ЧЕСНО наголошував на тому, що фінансова служба контролювала платоспроможність внескодавців:

“Якщо людина офіційно заробляє, він числиться десь, у нього є заробітки офіційні, то він може показати, що всю цю суму він вносить на рахунок партії. Якщо він ніде не працює або є звичайним “активістом”, то він вносить по 500 грн або по 1000”.

Такі самі коментарі від донорів “Нацкорпусу” отримували й інші журналісти, зокрема “Текстів”. Усі опитані внескодавці запевняють, що перераховували власні кошти. Авторка тексту виокремлює дві категорії донорів партії – рядових активістів та когорту людей які перераховували найбільші внески. Зазвичай ці люди були працевлаштовані і могли офіційно пояснити походження коштів.

Однак добровільність внесків, про яку заявляють донори партії, зокрема і опитана ЧЕСНО Неля Марчук, не співвідноситься з даними звітів, де є конкретні типові надходження.

Членськими внесками можна було би вважати платежі по 20, 50, 100 чи навіть 500 гривень, і такі перекази від Марчук були, але на рахунок львівського осередку партії. Проте такими внесками партії надійшло лише кількасот тисяч гривень. Левова ж частка коштів надходила більшими сумами, які перераховували або одним платежем, або меншими, але завжди типовими сумами.

Марчук була однією з донорів партії, які протягом 24, 25 і 26 квітня 2017 року переказали рівно по 1000 гривень на загальну суму 45 тисяч. 14 липня того самого року ситуація повторилася, але всі 45 транзакцій були по 990 гривень і загальна сума внесків не була 45 тисяч тільки тому, що банківська комісія “з’їла” по 10 гривень з кожної тисячі. Найімовірніше, усі 45 транзакцій того дня та в інші дні були здійснені в однаковий спосіб чи в одному місці. Про це свідчать номери розрахункових документів у звітах, які відрізняються лишень кількома цифрами.

Фрагмент центрального звіту “Національного корпусу”

Загалом Марчук переказала партії 7 разів по 990 гривень та один раз 1000 гривень. У всіх випадках вона була частиною масової мобілізації львівських донорів “Нацкорпусу”. Ця синхронність простежується як на макрорівні під час одночасного зростання активності донорів з різних регіонів, так і на мікрорівні, коли десятки людей з одного регіону в той самий час перераховували ідентичні суми в однаковий спосіб.

Це цілком суперечить тезі донорів партії про те, що внески є добровільними та нефіксованими.

Показовим прикладом є внески львівських партійців “Нацкорпусу”.

У львівських донорів “Нацкорпусу” є дві моделі поведінки – колективна та індивідуальна. Обидві чергуються у хронологічному порядку, а інколи й міксуються. Схожими для них є типові суми внесків – чи то гроші переказувала одна людина великим платежем, чи то їх вносили десятки осіб одночасно.

У 2017-2019 роках було щонайменше 5 днів, коли рівно 20 донорів зі Львівщини перераховували рівно по 990 гривень щоразу на загальну суму 19800 гривень. Статистично, без узгодження дій, такі збіги були б неможливими.

Читайте також: Вчителько моя, спонсор БПП

Львівські донори також практикували перерахування 38-39 тисяч гривень на день. В одному випадку таку суму переказували колективно (39 осіб), а ще в 5 випадках – одним платежем. Схоже, тоді, коли планували завести на рахунок суми більші, ніж 20 тисяч, рідше використовували масовий перерахунок коштів і частіше індивідуальний.

Донори з багатьох інших міст демонстрували змішану модель, коли в один день колективно переказували ідентичні суми середнього розміру та один чи кілька більших платежів. Скажімо, харківські донори практикували одночасне перерахування по 2475, 999,6 і 4947,47 грн. У ці самі дні деякі внескодавці переказували одразу по 15 тисяч. В інші дні донори масово здійснювали дрібні внески, наприклад по 20 гривень, але вони не становлять відчутної частини надходжень партії.

Фрагмент центрального звіту “Національного корпусу” за 2019 рік. 23 грудня “Нацкорпус” отримав 20 однакових внесків від мешканців Луганщини на загальну суму 29500 гривень (мало б бути рівно 30 тисяч, але банківська комісія “з’їла” по 15 гривень з кожного платежу)

Синхронність у надходженнях щонайменше ставить під сумнів тезу лідера партії Андрія Білецького про добровільність внесків. Також це, ймовірно, свідчить або про прохання переказати конкретну суму коштів, або про те, що прибічники “Нацкорпусу” цю конкретну суму отримували від когось і здійснювали внесок від свого імені. Правдоподібним є і варіант, що не всі донори перераховували гроші самостійно, а хтось це робив за них.

Остаточно довести наявність чи відсутність  у “Нацкорпусі” схеми з фінансування партії досить складно. Маємо слова екс-очільника партії проти слів лояльних до партії активістів-донорів та нинішнього керівника партії. Однак, щонайменше на статистичному рівні наявні ознаки того, що централізована схема з фінансування “Нацкорпусу” таки існує (вона простежується всі роки існування “Нацкорпусу”).

В теорії подібні “схеми” мало б розкривати НАЗК та правоохоронні органи, але особливих успіхів у цій сфері поки немає. Можливо і не буде, якщо на рівні законодавства не передбачити належних санкцій посередництво при фінансуванні партій.

Джерело