А чому ніхто не пише: “Мій дід, Імеряк, був командиром загороджувального загону, стріляв у спину відступаючим!”?

А де діди, які вибивали зізнання у змові проти Сталіна? Де діди, на скарби яких до сих пір живуть їх виводки, а накрали вони їх у голодних солдатів? Де діди-смершівці, які прийшовши в звільнену Одесу, за півроку скоротили її населення з 244 до 92 тисяч? Де сотні тисяч дідів катів і вертухаїв ?! Саме завдяки цим дідам країна-переможець заплатила за перемогу сорока трьома мільйонами життів, проти шести у переможеного. Саме ці “витирани” стерли з масової свідомості післявоєнного покоління основні гуманістичні цінності, замінивши їх радянським пропагандистським лайном, яке сьогодні, обвісившись хрестами і колорадськими соплями, виливали на відео їх послідовники!

Діди воювали? Так, хто ж проти ?! Але поки ми не назвемо мерзоту мерзотою, ми чесної країни не побудуємо.

Чому закриті архіви з іменами “витиранів-Хероїв”? Чому 25 років ми не знаємо імена гебешних стукачів і імена їх жертв ?!

Поки ми не усвідомимо свою справжню, не прикрашену історію, ми не зможемо будувати майбутнє…

Ігор Леонідович «Думки» 09.05.2017